Епіфіз або шишкоподібне тіло (шишкоподібна залоза) – це ендокринна залоза, розташована в центрі мозку – епіталамус: між півкулями в зоні міжталамічного зрощення.
Цю залозу називають шишкоподібне тіло.
Про існування епіфіза знали ще з давньої античності і навіть давні цивілізації, що жили на планеті багато мільйонів років тому.

Гіппократ вважав мозок центром почуттів та мислення, в якому курсує пневма (PNEUMA).
Пневма буквально означає “дихання”, “подих” або “дух”.
В античній філософії та медицині цей термін використовувався для позначення життєвої субстанції, повітря в русі, а в пізніших контекстах – для позначення духу чи божественного дихання.
У Стародавній Греції вважали, що пневма, душевно-інтелектуальна сила, пов’язана з диханням першого вогню – Логосу, слідує від шлуночка до шлуночка, а епіфіз є «брамником», клапаном на його шляху. Це життєва субстанція, необхідна життя і руху.
У західноєвропейській медицині епіфіз вперше згадував та описував його як клапан Герофіл з Олександрії.

Французький філософ і вчений Рене Декарт у своїх трактатах, особливо в трактаті «Пристрасті душі» (Les Passions de l’âme, 1649) і «Трактат про людину» (Traité de l’homme), називав шишковидную залозу (епіфіз) “Декартов орган” – як головний орган місцем розташування і душі. Його погляди були засновані на дуалістичній філософії, що розділяє розум (душу) і тіло як дві різні субстанції.
Людина є істотою, де поєднуються дві незалежні субстанції — матеріальна та мисляча (духовна). Декарт описував душу та тіло як дві окремі сутності, які механічно з’єднані в людині.

Рене Декарт описував: дві субстанції (мисляча і матеріальна) стикаються в шишковидної залозі, яку він називав «троном душі в людському тілі». На його думку, шишкоподібна залоза є своєрідним «мостом», через який душа впливає на тіло, а тіло передає інформацію душі.
Рух тіла здійснюється завдяки «тваринним духам» (esprits animaux) — тонким матеріальним частинкам, які циркулюють по нервах і м’язах, подібно до рідини в гідравлічній системі.
Шишкоподібна залоза, за Декартом, керує потоком цих «тварини». Душа, впливаючи на залозу, змінює напрямок чи інтенсивність їх руху, що призводить до фізичних дій чи відчуттів.

Роль душі

Душа, згідно з Декартом, є нематеріальною, мислячою субстанцією, яка має свободу волі та здатність до раціонального мислення. Через шишкоподібну залозу душа сприймає сигнали від органів чуття і приймає рішення, які потім реалізуються через тіло.

Серед головних функцій шишкоподібного тіла виділяються:

• регуляція роботи синтезу гормону росту та статевого дозрівання;
• гальмування прогресування новоутворень.
  Епіфіз впливає в цілому на роботу всієї ендокринної системи.